Блог вчителя Наталії Кушнір

Мене звати Наталія Кушнір.
Перш за все я - мама та любляча дружина. Для мене сім'я  - це головне в житті.

А ще все життя мене супроводжує ще одна любов до іншої сім'ї - шкільної. Понад усе на світі я люблю дітей і вважаю, що освіта - це перша ланка на становленні успішної людини, громадянина. Саме це і вплинуло на мій вибір професії.
Після здобуття освіти вчителя початкових класів у Барському педагогічному училищі (1990 р.) та Кам'янець-Подільському педагогічному інституті (1995 р.), я почала працювати на цій ж посаді в Зеленченській школі з 1990 року і вже 26 роки присвячую кожен свій день улюбленій справі. Мої перші учні вже давно повели своїх дітей в перший клас, деякі з них стали прекрасними вчителями, фінансистами та просто гарними людьми. Особливо пишаюся та молюсь за своїх юнаків, які, здається, нещодавно ще сиділи за шкільною партою, а вже сьогодні стоять на захисті України в зоні АТО. Я пам'ятаю кожного з них, кожен свій набір першачків і кожен свій випуск серйозних четвертокласників: кожен особливий, кожен індивідуальний, хоча починали усі з переляканих очей за партами та скромно піднятої руки із безліччю запитань.

Мене завжди цікавило шкільне дозвілля, організація дитячих свят та вечорів відпочинку. Зі своїми учнями я організовувала цікаві заходи, тематичні уроки, ранки.
У 2002 році мені випала нагода дещо змінити напрям своєї роботи: мені запропонували перекваліфікуватися на педагога-організатора. Сказати, що я була здивована - нічого не сказати. Я гадала, що на мене необ'єктивно покладають велику відповідальність, з якою я, тодішній вчитель початкових класів, і гадки не мала як впоратися. Проте, як говорять, не таким страшним виявився вовк нової посади. Я поступово влилася в організаторські будні і мені подобалися мої нові обов'язки та робота.
І до сьогодні ця роль у шкільній сім'ї мені до душі. Я завжди потрібна і це, вважаю, головне у роботі та житті.
Найважливішу роль у моїй діяльності відіграє позакласна робота з школярами. У школі працюють дитячі об'єднання: "Учнівський парламент", "Шкільний євроклуб", "Волонтерський загін", гра-подорож "Зеленчата". Цікаво організовувати роботу учнів у цих об'єднаннях, а  їх активність - найкраща мотивація для нових ідей та задумів.
Мені таланить на активних, творчих, креативних, цікавих, допитливих, старанних та талановитих учнів. Разом з ними ми досягаємо гарних успіхів. Завдяки цьому у нас щорічно поповнюється колекція нагород за участь у різноманітних конкурсах, фестивалях.
А ще у мене чудові колеги - високопрофесійний педагогічний колектив. Тому вислів "на роботу як на свято" - це про мене, бо там у мене люблячі учні, розуміючі батьки та щирі колеги, які завжди підтримають, зрозуміють, порадять і порадіють разом зі мною.
Цей блог буде демонтрувати частинку мого шкільного життя. Шановний читачу, я сподіваюся, що ти знайдеш тут щось корисне та цікаве для себе.

Мене звати Наталія Кушнір.
Перш за все я - мама та любляча дружина. Для мене сім'я  - це головне в житті.

А ще все життя мене супроводжує ще одна любов до іншої сім'ї - шкільної. Понад усе на світі я люблю дітей і вважаю, що освіта - це перша ланка на становленні успішної людини, громадянина. Саме це і вплинуло на мій вибір професії.
Після здобуття освіти вчителя початкових класів у Барському педагогічному училищі (1990 р.) та Кам'янець-Подільському педагогічному інституті (1995 р.), я почала працювати на цій ж посаді в Зеленченській школі з 1990 року і вже 26 роки присвячую кожен свій день улюбленій справі. Мої перші учні вже давно повели своїх дітей в перший клас, деякі з них стали прекрасними вчителями, фінансистами та просто гарними людьми. Особливо пишаюся та молюсь за своїх юнаків, які, здається, нещодавно ще сиділи за шкільною партою, а вже сьогодні стоять на захисті України в зоні АТО. Я пам'ятаю кожного з них, кожен свій набір першачків і кожен свій випуск серйозних четвертокласників: кожен особливий, кожен індивідуальний, хоча починали усі з переляканих очей за партами та скромно піднятої руки із безліччю запитань.

Мене завжди цікавило шкільне дозвілля, організація дитячих свят та вечорів відпочинку. Зі своїми учнями я організовувала цікаві заходи, тематичні уроки, ранки.
У 2002 році мені випала нагода дещо змінити напрям своєї роботи: мені запропонували перекваліфікуватися на педагога-організатора. Сказати, що я була здивована - нічого не сказати. Я гадала, що на мене необ'єктивно покладають велику відповідальність, з якою я, тодішній вчитель початкових класів, і гадки не мала як впоратися. Проте, як говорять, не таким страшним виявився вовк нової посади. Я поступово влилася в організаторські будні і мені подобалися мої нові обов'язки та робота.
І до сьогодні ця роль у шкільній сім'ї мені до душі. Я завжди потрібна і це, вважаю, головне у роботі та житті.
Найважливішу роль у моїй діяльності відіграє позакласна робота з школярами. У школі працюють дитячі об'єднання: "Учнівський парламент", "Шкільний євроклуб", "Волонтерський загін", гра-подорож "Зеленчата". Цікаво організовувати роботу учнів у цих об'єднаннях, а  їх активність - найкраща мотивація для нових ідей та задумів.
Мені таланить на активних, творчих, креативних, цікавих, допитливих, старанних та талановитих учнів. Разом з ними ми досягаємо гарних успіхів. Завдяки цьому у нас щорічно поповнюється колекція нагород за участь у різноманітних конкурсах, фестивалях.
А ще у мене чудові колеги - високопрофесійний педагогічний колектив. Тому вислів "на роботу як на свято" - це про мене, бо там у мене люблячі учні, розуміючі батьки та щирі колеги, які завжди підтримають, зрозуміють, порадять і порадіють разом зі мною.
Цей блог буде демонтрувати частинку мого шкільного життя. Сподіваюся, що гості мого блогу знайдуть у ньому щось корисне та цікаве для себе.